понеділок, 25 липня 2016 р.

Заходи ЦРБ на серпень 2016 р.

  «Його життя - вогонь і боротьба» ( 160 років від д. н.  І. Франка) Книжкова виставка. 06.08.
«Україна у просторі і часі» Виставка-панорама до дня незалежності України. 12.08
«Незвичайні  пам ятники України». Мистецький калейдоскоп. Відеоподорож. 18.08.
11.00 год.
«Зівяле листя» І. Франка - перлина світової інтимної лірики. Засідання літературного клубу «ТВД» 21.08. 14.00

«Синій, як море, як день, золотий - з неба і сонця наш прапор ясний» Виставка-інсталяція до дня Прапора України. 22.08

четвер, 21 липня 2016 р.

Муза любові і боротьби

21 липня відбулася поетична година присвячена 110 річниці від дня народження Олени Теліги – української поетеси , літераторки , критика, культурного діяча. На зустрічі були присутні учні , члени товариства «Просвіта». Звучали вірші поетеси та багато говорили про неї як особистість . Друкуємо маловідомі факти з її короткого , але таки яскравого життя .

Всі ми знаємо про Олену Телігу, як про талановиту поетку та українську націоналістку, але чи знаємо ми її як людину? Мало, а то й нічого. Хотілося б пролити хоч трохи світла на цей аспект. Не роблячи з неї «ідола», як то було прийнято у радянський час з тодішніми видатними особистостями. (До речі, продовжують робити «ікони» вже з українських героїв у часи незалежності, зберігаючи тим самим «традиції» совка).
Перш за все, хочеться відкрити її як людину, якій властиві звичайні клопоти та турботи, а, можливо, й мінуси, які зрештою є у кожного з нас. Нам потрібно вчитися приймати героїв своєї історії не зідеалізованими, а цілісними, справжніми. Не віддаляти і підносити до небес видатних особистостей, а робити близькими, бачити у них людське. Мені здається, що тоді ставати схожими до них у їх кращих рисах здаватиметься не такою вже і недосяжною метою.
Я не беруся розповідати вам про Олену Телігу. Переконана, що найкраще за себе може розповісти сама поетка. Звісно, я не можу її ласкаво запросити на інтерв’ю і задати купу питань, але як добре, що після неї лишилася епістолярна спадщина. Хай невелика, але така, що дає певне уявлення про життя письменниці. Тож про Олену Телігу ми дізнаємося з рядків, написаних нею та написаних їй.

Про кохання

Михайло Теліга пішов на розстріл разом із дружиною. Вона піклувалася про нього в тяжкий час, поважала, дбала, але чи кохала? Достеменно відомо, що ні. Ось що вона написала своїй подрузі Наталії Холодній-Лівицькій:
«Мене так мучає останній час одна й та ж думка: при всій великій любові до Михайла, у мене, переконуюся, немає до нього кохання. При таких умовах – життя є дуже тяжким для нас обидвох, а зокрема для мене, бо я з любови до Міші стараюся не показати йому брак кохання. Не кажи, звичайно, про це нікому…»
Було в Олени Теліги і захоплення Дмитром Донцовим, яке вона не може до кінця чітко окреслити для себе в листі до подруги:
«Не мені зорієнтуватися в тому, що це є:кохання, обожання, приязнь, чи захоплення, чи не те, не друге, й не третє, але це почуття є таке глибоке, що ти, коли любиш, мене, раз назавжди з ним погодитися і не будеш ставитися до цього легковажно, бо інакше я не зможу бути з тобою цілком щирою…»
Дмитро Донцов, варто зауважити, був теж захоплений Оленою Телігою. Про ступінь їхньої близькості достеменно невідомо (та й чи потрібно нам це знати?)
Підсумовує це в спогадах про Телігу її колишня подруга Наталія Лівицька-Холодна:
«Той, кого вона обожнювала, зрадив її і замість того, щоб піти з нею, подався в інший бік. А той, кого вона тільки любила, але не кохала, пішов з нею на смерть, як справжній лицар»

Про одяг

Хто переглядав світлини Олени Теліги, то міг зауважити, що вона вміла елегантно одягатися. Та по цих фото, звісно, не скажеш, що поетеса жила в страшенній бідноті після одруження, але попри це намагалася якось викручуватися та умудрювалася гарно вбиратися.
«Я цілковито не маю нічого з літнього одягу, а тут хожу в старих, по коліна, сукнях. Панчох не ношу, лише шкарпетки і старі сандалі, отже, мушу літо безвиїзно пережити тут».
Умови життя їхньої родини були не менш злиденні:
«Уяви собі таке життя: їсти треба лише картоплю і яйця, митися нема де і як, аптеки близько нема, лікаря нема, а довкола все кишить хворобами, наривами, брудом, мухами, клопами, комарами…»
«Холод собачий, наша ж кімната не має грубки, зате має два вікна зі страшними щілинами і двері, що виходять в кухню, де вічно розчинені – на двір. Маємо ще й другі двері-ті з нашої кімнати виходять. Вітер аж віє по кімнаті, отже, дома невесело.»

Про селян і соціалізм

«Ти собі уявити не можеш, як добре я встигла за останні роки пізнати «пролетарив» і селян. І щороку ідея соціялизму робиться для мене все більш і більш «неприємлимою». «Плєбс» не любить і не шанує людей, які ставляться до них як до рівних. Не тільки не шанують, а власне не люблять. Люблять і шанують лише панів, які, щоправда,добре їм платять, добре годують, але кричать, наказують, вимагають, одним словом, тримають себе панами. Про таких вони кажуть: «Справжній пан: «Строг, но справедлив.»
«Селяне… я їх не ненавиджу, але не люблю. Активно я цієї нелюбови і презирства я не виявляю і не виявлю. Навпаки, завжди роблю для них все, що можна… Але за те вони мене і вважаю доброю, та… дурною.
…Ти скажеш:бідність, голод… Та де там! Всі вони мають відкладені гроші, всі вони віддають за своїми дочками десятки тисяч. Ні, я погоджуюся, до них треба ставитися з терпінням і зрозумінням, але ніколи не погоджуся з такими «істінами», як «Лише правда і незіпсутість», «Під сірою свитиною б’ється шляхетне серце» і т.п. О, ні!»


Про зброю та стрільбу

«Захоплююся стрільбою в ціль. З кожним днем стріляю все краще і краще. Для мене це велика розвага, але Міша мусить жити у вічному страху, що я когось підстрелю. Та все ж він подарував мені вчора 100 набоїв.»

Про жіночу дружбу

«Ох! Ми і лесбійське кохання?*» Дійсно велика приязнь поміж жінкою і жінкою – це така, що всім аж дивно робиться. Та чому, скажемо, Маланюка і Мухіна не вважали чимось екзотичним? О, ні! Ми з тобою «страшно» жінки. Але кохання у нас величезне, але дружнє».

Про чоловіків та розумних жінок

«Чоловік інстинктом відчуває, що жінка, яка любить книгу, рідко буває доброю матір’ю, а часом і дружиною. Відчувають, зрештою, що там вони не можуть бути паном і авторитетом, тому часто уникають розумних жінок, бо легше почувають себе з іншими, які з розкритим ротом слухають кожного його слова… Часто такі чоловіки бояться наблизитися до розумної жінки, яка може хитати його на його п’єдесталі.»

Про спрагу до книг

«Читаю - прорву». Записалася я в бібліотеці на дві книжки, але бібліотекар зауважив мою ненажерливість і почав передавати три. За деякий час, трохи подумавши, додав ще одну. Тепер дістаю 4, а маю надію, що він ще подумає і дасть 5!
Що б сказала систематична та гігієнічна пані Ядзя на таке читання? Читаю в самих неможливих позиціях: лежучи боком, на спині, на животі. Очі пухнуть і вилазять рогом, а я все читаю…»


Зрештою, це лише частинка інформації про Телігу, якої ми не знали. Тому якщо Вас зацікавили сі спогади і цей інший погляд на її особистість, то я дуже наполегливо рекомендуємо прочитати книгу «Олена Теліга. Листи. Спогади», бо вона-таки того варта!

Сучасна бібліотека є багатогранною. Тому так важливо сьогодні не обмежуватися традиційними формами робити, а шукати нові шляхи популяризації бібліотечних ресурсів. Тільки така бібліотека завжди буде  втіленням нового, незнаного і креативного.

Креативна бібліотека



20 липня у приміщенні Лелюхівської СБФ відбувся кущовий флеш - семінар «Креативна бібліотека". У ньому прийняли участь бібліотекарі Старосанжарської, Судівської, Полузірської ,Зачепилівської, Стовбинодолинської,Супротивнобалківської сільських бібліотек та працівники Новосанжарської районної бібліотеки і бібліотеки для дітей. Головна мета заходу - як зробити бібліотеку яскравою, показати нестандартний зміст і форму її діяльності, узвичаїти найсучасніші засоби роботи.
Зміни в житті людини та розвиток технологій відбуваються стрімко. Сьогодні є важливим вміння керувати інформацією й орієнтуватися на запити людей, яким ця інформація потрібна.

Чи модернізується бібліотека усвідомивши свою потрібність, - залежить від професіоналізму та креативності її працівників.













неділя, 17 липня 2016 р.

Товариство Вільних Духом

Літературне «Товариство Вільних Духом». - неймовірно, але таки зібралися! Після неодноразово призначених і відмінених зустрічей із найрізноманітніших причин. Настільки вільні, що зібралися лише в кількості чотирьох чоловік, але героїчно подолавши власну лінь та ледь не спопеляючу спеку.

Але , як ми знаємо, головне не кількість, а якість, тому 
це не завадило нам: а) Відкрити ще одну визначну постать української літератури та кіно - Миколи Вінграновського і потонути в нього з головою, як можна переконатися наочно на одній із світлин, розміщених нижче. б Знову побути в теплій компанії приємних знайомців.

Ще ми, як завше, говорили про історію, про мистецтво писати і 
цього разу - як реагувати на критику. Вирішили модернізувати наші «літературні посиденьки» новими елементами та освіжаючими нотками. Приміром, ми вирішили не тільки ознайомлюватися з поетами – біографіями, віршами і займатися їхнім обговорення, а й розширювати формат, додаючи музики, коротких документальних фільмів про відповідну постать. Також ми переконані, що цей час зустрічі необхідно використовувати якнайефективніше для особистого розвитку. І тому також будемо удосконалювати під час нашого спілкування рідну українську мову.

І так, знову зустрінемося в серпні. Ніяких довгих пауз, ніяких тривалих мовчань! Ми знову почали дихати.





пʼятниця, 15 липня 2016 р.

Літо в бібліотеці

   Бібліотека – це те місце, куди діти приходять не тільки читати, обмінятися думками про прочитане, а й поспілкуватися, показати свої здібності, проявити свій талант, поділитися цікавими ідеями. 

 Майстер - клас з виготовлення ляльки оберегу з трави  
провели бібліотекар Лівенської СБФ Світлана Завезьон та художній керівник сільського будинку культури Світлана Лисенко.  














Диво дитячих рук.  


 Літні канікули – ідеальний час створювати прикраси своїми руками. 
Тож , чому б не прикрасити бібліотеку барвистими паперовими шедеврами? А може зробити несподіваний сюрприз мамі? Для цього потрібно  кольоровий папір, картон, ножиці, клей…  Це ж дуже просто!







Полузірська сільська бібліотека

 Іграшки-саморобки виготовлені дітьми разом з бібліотекарем Ольгою Білокінь.


 
Нехворощанська сільська бібліотека

  10 червня у приміщенні Нехворощанської загально - освітньої школи з читачами 1-4 класів була проведена вікторина «Коли ще звірі говорили» (сторінками казок Івана Франка).
За допомогою казки діти знайомляться з життям, казка вчить їх мислити і почувати. А як же інакше, бо, як казав Іван Франко:
Книги — морська глибина.
Хто в них пірне аж до дна,
Той, хоч і труду мав досить,
Дивнії перли виносить.


понеділок, 4 липня 2016 р.

Магічна ніч на Івана Купала

Ой, на горі, на горі
Горіли купальські вогні.
А то не вогні горять,
То ж дівчата ходять
За такою назвою влаштована книжкова виставка і проведена народознавча бесіда у районній бібліотеці. Було цікаво дізнатися:
Народи яких країн відзначають це свято?
 За старовинною традицією, свято Івана Купали відзначає практично вся Європа, включаючи Україну (Солнцекрес, Перший покіс, Варфоломій та Варвара, Іван травник), Прибалтику (свято Роси — літ., День Яна, День Водиці, День Духів — болг.) Білорусію (Купалье, Іван Ведьмацкій, Іван Колдунскій, Свято Сонця і любові), Росію (на старорусском: Колосок, Крес’, Купала), і т.д., навіть, незважаючи на те, що свято відбувається з язичництва. Хоча зараз в багатьох країнах свято Івана Купали є як церковним святом, так і загальнонаціональним. Англійці в цей день теж
заклопотані пошуком папороті, але вони шукають не квітку, а насіння, яке, за давніми віруваннями, дарує людині властивість ставати невидимою.
Обрядовість купальської ночі
Усі обряди на Купала є значною мірою містичними.
Ще здавна Купала вважають святом молоді, святом кохання. Ворожіння на кохання, на одруження – кидання вінків, здавна мало символічне значення.
Які квітки вплітали у вінок?
Материнку, чебрець, боркун-зілля, нечуй-ввітер, братки, польові волошки, мак, сокирки, мяту, колоски…
Увечері цього дня дівчата пускають по річці власноруч сплетені з дванадцяти трав вінки зі свічками. Якщо два вінки зійдуться – цього року утвориться пара і дівчина одружиться. Якщо один вінок тонув – дівчина цього року заміж не вийде.
Чого не можна робити в цю ніч?
-         Віддавати, продавати, відкладати.
-         - спати, бо нечистий не спить.
-         Не приходити до вогнища
Чи брали Ви участь у Купальському святі? Плели вінок? Стрибали через вогонь? Танцювали? Ворожили? Візьміть участь у святі- і відчуйте магію чарівної Купальської ночі!