пʼятниця, 31 серпня 2018 р.

Розкажемо Європі про себе


Кожен народ, створюючи власну національну культуру, тим самим робить внесок у світову культуру, здійснюючи за її допомогою зв’язок з навколишньою природою та іншими народами. В результаті такого спілкування відбувається взаємне культурне збагачення. І як наслідок — різні культури розвиваються, ускладнюються, стають набагато різноманітнішими.
За географічним вектором українська культура — це, безперечно, культура європейського типу. А тому в українській національній культурі так чітко виступає європейський індивідуалізм. Від антів і волинян VI ст. крізь княжу добу, крізь козаччину і аж до XX ст. завжди, коли народ мав нагоду виявити свою політичну волю, він виявляв одну і ту ж характерну рису: схильність віддавати перевагу індивідуальній свободі над інтересами держави, схильність наділяти вищою владою віче (раду) і ревно пильнувати дії своїх вождів.
Відсутність власної держави спонукала українців шукати кращої долі по далеких світах. Українці - талановита нація. Шкода, що українські вчені, діячі культури не отримували підтримки від держави, тому їм доводилось реалізовувати свої плани та винаходи на теренах інших держав, які завжди були зацікавлені у наших вчених.
Людям мислячим властиво замислюватися не тільки про своє майбутнє, але й про долю Батьківщини. Чи завжди ми з повагою ставимося до української історичної спадщини? Чи добре її знаємо? Як допомогти молоді усвідомити важливість внеску українців у людський досвід? Адже в нас досить неспростовних фактів, щоб цим пишатися. Бо українська спадщина торкнулася багатьох куточків світу і є надбанням усього людства.
Виставка «Розкажемо Європі про себе» покликана ознайомити наших користувачів з іменами всесвітньо відомих українців, про яких ми навіть не здогадуємося, що ці генії науки і культури є вихідцями з України.
Ми мусимо усвідомити: про українських національних геніїв, своїх героїв і пророків, на жаль, знаємо дуже мало. А тому так важливо забезпечити повернення до духовного надбання нашого народу сотень імен учених і письменників, високодостойних інтелектуалів з України, які здебільшого невідомі широкому загалу.
Культура й наука кожної нації належить усім землянам. Утім, найперше слід віддавати належне своїм духовним провідникам і світочам — українським ученим, новаторам у різних галузях виробництва та творчості, майстрам слова, інтелектуалам з великої літери — усвідомлювати їхній внесок у вселюдську духовну та матеріальну скарбницю. Важливо знати своє, щоб берегти та примножувати набуте й іти далі. Це сприятиме утвердженню в українців національної самосвідомості й нашому єднанню з цивілізованим співтовариством.

четвер, 23 серпня 2018 р.

Найвеличніші свята України


Дорогі земляки-новосанжарці ! Від щирого серця вітаємо з Днем Державного прапора України! Сьогодні ми вшановуємо синьо-жовтий стяг – головну святиню нашої державності, уособлення нашого національного духу і непереможності. Прапор є символом незалежності, свободи і гідного майбутнього України. У ньому відображений наш великий народ, все світове українство. Державне прапор є символом наших досягнень і перемог. Закликаємо кожного українця з гордістю підняти Державний прапор над своїм будинком. Будемо любити і шанувати його, захищати як найвищий скарб нації. Слава Україні!

***

Над Карпатами й степами, лісами густими,
Над Дніпром могутнім сивим прапор жовто-синій.
Гордий символ породила Україна-мати,
Щоби нас в сім’ю єдину міцно згуртувати.
Років тисяч шість чи й більше в наших землях знають,
Що ті кольори яскраві дійсно означають:
Ясний жовто-золотавий – то вогонь небесний,
Він дає тепло і світло, цей вогонь чудесний.
Але щоб життю з’явитись й сонцю усміхатись,
Він з небесною водою має поєднатись.
Синій колір означає ту небесну воду,
Що віками напуває коріння народу.
Тому й хати в Україні здавна малювали
І для цього жовтий й синій колір обирали.
В цих кольорах вишиванки, писанки, прапори,
Хлібодайний степ широкий і високі гори.
Хтось зневажливо “хохлами” всіх нас називає,
А це слово “синьо-жовтий” тільки й означає:
По-монгольські “хох” – то “синій”, “улу” – жовтий колір,
Княже військо осявали такії прапори.
Йшли козаки-запорожці землями й морями,
Їхні стяги майоріли цими кольорами.
Захищали вони віру, гідність, честь, свободу,
Боронили мирну працю нашого народу.
Їх за це в народі нашім щиро поважали,
І по смерті хрест могильний гідно прикрашали:
Жовто-синії прапірки на хресті в’язали,
Зберегти козацьку славу нам заповідали.
Жовто-синій прапор волі з заходу до сходу
Вів у бій синів і дочок нашого народу.
Несли гідно ці прапори стрільці січовії,
Крізь славетні, і трагічні, і сумні події.
В таборах і у засланні, на шляхах чужини
Він вселяв надію в серце дітям України.
Не зотлів, не розтріпався об залізні грати,
Майоріє над будинком Верховної Ради.
Крізь віки, тисячоліття боротьби і слави
Нам від пращурів дістались символи держави.
Про тернистий шлях народу всім нам треба знати,
Честь і славу України скрізь оберігати.
Хай наш прапор жовто-синій трійця прикрашає,
І земля стражденна наша горя вже не знає,
Щоби волю, щастя й долю мала в ній людина,
Весняною калиною цвіла Україна.


***

Українці  віками боролися за свою свободу і лише нинішнє покоління - наші сучасники у 1991 році вибороли її. Свобода, рівність, братерство – це з часів Французької революції . Наша головна цінність – ВОЛЯ. Це внесок українців у світ. Нехай це свято принесе всім світле почуття радості від усвідомлення власної причетності до будівництва нашого рідного дому, ім’я якому — Україна.
ХАЙ СВЯТИТЬСЯ ІМ’Я ТВОЄ ВІЧНО, УКРАЇНО - КОЛИСКО МОЯ.


Любіть Україну, як сонце, любіть, 
як вітер, і трави, і води… 
В годину щасливу і в радості мить, 
любіть у годину негоди. 

Любіть Україну у сні й наяву, 
вишневу свою Україну, 
красу її, вічно живу і нову, 
і мову її солов'їну. 

Для нас вона в світі єдина, одна
в просторів солодкому чарі…
Вона у зірках, і у вербах вона,
і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,
у пісні у кожній, у думі,
в дитячий усмішці, в дівочих очах
і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить — не згора,
живе у стежках, у дібровах,
у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,
і в хмарах отих пурпурових,

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,
і сльози, і все до загину…
Не можна любити народів других,
коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,
люби її кожну хвилину.
Коханий любить не захоче тебе,
коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, у бою,
як пісню, що лине зорею…
Всім серцем любіть Україну свою —
і вічні ми будемо з нею! 


вівторок, 14 серпня 2018 р.

Юридичні консультації

Інформування про новий проект бюро правової допомоги "Маю право"
Зустріч провів начальник Новосанжарського бюро правової допомоги Чернуха Андрій