середа, 27 червня 2018 р.

Українці:ТіХтоПройшлиКрізьВогонь

Уже втретє демонструємо фільм у бібліотечній кінозалі. Цього разу переглянули вартісне уваги кіно - «ТойХтоПройшовКрізьВогонь» — український художній фільм режисера Михайла Іллєнка.


Знання спонукають задуматися, якою була б наша Україна заможною, квітучою духовно, знаною і шанованою у світі, якби імперія (царська,радянська) не мучила, не нищила наш народ. А у нас справді був народ-богатир: міцний фізично, працьовитий, духовно багатий, віруючий, понад усе любив свободу і вмів відстоювати свою людську і національну гідність. Ми не маємо права не знати цього! Ми не маємо права забути і пробачити нашим ворогам! Бо забути – це значить зрадити память про мільйони закатованих, замучених війнами, голодом, репресіями, терором. Саме кінофільми заставляють нас емоційно переживати історичні події та задумуватися над їх змістом. Важливим є фактор колективного перегляду фільмів, після якого можна обмінятися думками.

Для того, щоб Україна відродилася потрібно, щоб  українська нація повернула собі національну та історичну пам’ять. І тоді Україна стане прикладом економічного і духовного зростання для цивілізованого світу. 

пʼятниця, 22 червня 2018 р.

Витворене Митцями не вмирає.

До фонду нашої бібліотеки нещодавно надійшла нова книга.



Запрошуємо любителів мистецтва і поезії ознайомитися з цим прекрасним виданням.
19 червня помер український політик, поет, прозаїк, драматург, критик часів радянської епохи Іван Драч.
Іван Драч - одна з центральних постатей генерації шістдесятників.
Вічна і славна пам'ять великому українцю Іван Драчу!

середа, 20 червня 2018 р.

Зустріч творчих, молодих, завзятих

Хоча йшов проливний дощ,  який зруйнував наші плани щодо прогулянки на природу, зустріч, як і завше, вийшла цікавою, веселою, затишною. І з родзинкою! Нею виявилася Карина Дашко , яку ми так давно і довго чекали, та її вірші.





вівторок, 19 червня 2018 р.

Плекаємо історичну пам’ять!

Факт того, що наші користувачі знову зібралися на перегляд кінофільму у  читальній залі, говорить про потребу і зацікавленість цим питанням. А ми, в свою чергу, прийняли правильне рішення про просвітництво серед жителів нашої громади  через демонстрацію історичного українського кіно.
Цього разу для перегляду обрали кінофільм «Поводир, або Квіти мають очі» (англ. The Guide) — український історичний драматичний фільм режисера і сценариста Олеся Саніна, в основу сюжету якого покладено мандри Радянською Україною американського хлопчика та українського сліпого музики напередодні та під час Голодомору. Фільм важкий,пекучий, болючий. Але ми мусимо знати історичну правду і не боятися дивитися їй у вічі. Українці повинні прокинутися від історичної сплячки і зрозуміти, що сьогодні на Донбас прийшли «строить там русский мир» нащадки тих, хто катував Івана Кочергу, українських бандуристів – носіїв нашої духовності, розпинав Україну за її інакшість – волелюбство та гідність. Наш споконвічний, стратегічний ворог – біла, червона та сьогоднішня Росія прекрасно знає (жаль, що не всі українці це усвідомлюють!!!), що національні Слово, Пісня,Історія, Гідність і Свобода – це наша самоідентифікація, це наша кровна сутність, це наше «я»!!! Саме тому в усі часи найголовнішим завданням ворога було знищити носіїв цієї духовності, щоб у народу не було ПОВОДИРІВ, і ним, обезголовленим ідейно, легко було управляти.
Наша задача  стукати до розуму і серця тих, хто вважає себе українцем, особливо молодих!  Самоідентифікація  і високий рівень гордості за своє українство – не пафосні слова (просто це як дихати, як вмиватися зранку, як радіти сонечку, як любити своїх дітей і внуків!!!!), а запорука такої потрібної успішності нашої держави в майбутньому.
Маємо надію, що наш кінозал працюватиме традиційно і набере популярності серед мешканців нашого селища. В цьому питанні багато залежить від нас.




понеділок, 18 червня 2018 р.

Юридичні консультації

У бібліотеці начальником відділу Новосанжарського бюро правової допомоги Андрієм Чорнухою проведені консультації  для населення з правових питань.
Однією з провідних тем, яка цікавила присутніх, була проблема дискримінації в молодіжному середовищі в Україні. Всі, хто звернувся за консультацією з питань правової допомоги, отримали фахові відповіді.
Ми вдячні працівникам Бюро правової допомоги за співпрацю.


пʼятниця, 8 червня 2018 р.

Бібліотечний кінозал працює!


Нарешті нам вдалося втілити в життя свою давню мрію про демонстрацію українських фільмів у читальному залі нашої бібліотеки!
Для першого перегляду обрали фільм за книгою Андрія Кокотюхи «Червоний». Письменник став також сценаристом стрічки, зняв фільм режисер Заза Буадзе. Надзвичайно драматично-трагічний період, як і вся наша історія.
«Можливо, нам треба менше занурюватися в історію, а вирішувати проблеми сьогодення?» Зрештою не таке вже й провокаційне чи банальне питання. Але ми повинні бути свідомі того, що те, що відбувається з нами, – 100% результат невивченої історії, яка карає нас за невивчені уроки. Саме тому лише знання історії робить нас вільними людьми, які зможуть збудувати собі гідне життя. Людина яка знає свою історію, це зовсім інша людина, ніж та, яка не знає своєї історії. Бібліотекарі прагнуть, щоб у нашому суспільстві домінували люди, які знають свою історію.

Обнадійливо, що на перегляді кінофільму, була присутня молодь. 








четвер, 17 травня 2018 р.

Жива енергія вишивки

Саме так можна сказати про процес ручного вишивання. Вишивальниця тримає голку в трьох пальцях – як при молитві. Через пальці та голку електромагнітні поля людської долоні сходить енергія думки й залишає, закодовує невидиму силу на полотні. Створений  голкою і ниткою та позитивно заряджений твір стає для людини оберегом.
Кожен третій четвер травня ми відзначаємо День вишиванки. Це свято проводиться з 2006 року  з ініціативи студентів Чернівецького національного Університетету Так ми продовжуємо традицію носіння національного одягу. Тут немає політики – лише бажання популяризувати наш культурний код. Вишиванка – це символ незнищенності українського народу,це наша національна гордість та наше свідчення національної ідентичності. Саме тому носили вишиванку під своїм військовим одностроєм Українські січові стрільці, воїни армії Української народної республіки, Української повстанської армії. Зараз цю традицію продовжують воїни Збройних Сил, які відстоюють незалежність України в російсько – українській війні на Донбасі.
         Одягаючи вишиванку ми відчуваємо духовний зв'язок з прадавніми поколіннями, з глибинною історією народу, з  національною спадщиною, з національною ідеєю.
На кожному бібліотечному заході ми наголошуємо користувачам про необхідність не забувати, відроджувати, плекати національні звичаї та традиції. Бо лише на традиційному національному грунті ми можемо стати модерною нацією ( приклад Японії, Південної Кореї). Запрошуємо прочитати Оксану Забужко «Якби ми вчились так, як треба. Нове плаття Проні Прокопівни»!!!
http://p.dw.com/h/2xRhC.
Українська вишиванка світове культурне надбання. Тож нехай Україна розквітає нашим національним оберегом! Покажемо світові красу по- українськи

четвер, 10 травня 2018 р.

«Іловайськ» та «5 секунд, 5 днів» - чесні книги Євгена Положія про війну.

На презентацію книг Є. Положія запросили учнів 10-их класів Новосанжарського НВК. Час її проведення співпав з Днями пам’яті і примирення та Днем Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні. Другу світову війну розв’язали два диктатори – Сталін і Гітлер, щоб встановити своє панування над світом. У цій воістину Великій війні один окупант України переміг іншого, а українці стали жертвою боротьби обох імперіалістичних хижаків, які ділили світ, - Німеччини та Радянського Союзу. Правонаступниця і гідна спадкоємиця тоталітарного  СРСР – Російська Федерація – не збирається відпускати з орбіти впливу свого вічного історичного, генетичного, економічного і  духовного донора – Україну, тому, коли зрозуміла, що свободолюбиві українці обирають європейський шлях і не збираються повертатися в новітню імперію Путіна, розпочала проти незалежної держави Україна неоголошену гібридну війну. Про цю війну, про найтрагічнішу сторінку цієї війни -  Іловайськ ( пізніше – не менш криваві – Дебальцево,  Аеропорт,  Авдіївка), про українських бійців, які були підло розстріляні російською армією в Іловайському котлі, про поранених і полонених, яких потім віддали на поталу озвірілим денеерівцям, розповідають книги молодого українського письменника. Ці книги є результатом зустрічей і спілкування автора з бійцями, які повернулися з фронту і були під Іловайськом. Це їхнє бачення тих подій, їхні емоційні переживання і враження від пережитого. Вони дуже болючі і ще кровоточать. Цим вони і цінні для історії, для нащадків. Пізніше, коли вляжуться пристрасті, ці драматичні події нашої історії будуть переосмислені і узагальнені істориками, будуть написані великі епічні твори про цей важкий, часто трагічний час нашого розриву і прощання з совєтською імперією. Наша молодь ніколи не захоче жити в тоталітарній, недемократичній державі, тому вороття назад не буде ніколи.

Ось про всі ці надзвичайно важливі теми і говорили на зустрічі з школярами. Своє завдання бібліотекарі вбачають в тому, щоб популяризувати серед молоді патріотичні книги сучасних українських авторів, займатися історичним просвітництвом, а що до питання,  що означає для сучасних українців 73-тя річниця завершення Другої світової війни в Європі, наголошувати на гуманістичному, демократичному концепті: скорбота за мільйонами загиблих, повага до їхньої пам’яті – цих справжніх вояків, які боролися до загину проти агресора – як нацистського, так і кремлівського.






вівторок, 8 травня 2018 р.

День матері — свято вічності



Пісня про матір

Посіяла людям
літа свої, літечка житом,
Прибрала планету,
послала стежкам споришу,
Навчила дітей,
як на світі по совісті жити,
Зітхнула полегко —
і тихо пішла за межу.
— Куди ж це ви, мамо?! —
сполохано кинулись діти,
— Куди ви, бабусю? —
онуки біжать до воріт.
— Та я недалечко...
де сонце лягає спочити.
Пора мені, діти...
А ви вже без мене ростіть.
— Та як же без вас ми?..
Та що ви намислили, мамо?
— А хто нас, бабусю,
у сон поведе по казках?
— А я вам лишаю
всі райдуги із журавлями,
І срібло на травах,
і золото на колосках.
— Не треба нам райдуг,
не треба нам срібла і злота,
Аби тільки ви
нас чекали завжди край воріт.
Та ми ж переробим
усю вашу вічну роботу,—
Лишайтесь, матусю.
Навіки лишайтесь. Не йдіть.
Вона посміхнулась,
красива і сива, як доля,
Махнула рукою —
злетіли увись рушники.
«Лишайтесь щасливі»,—
і стала замисленим полем
На цілу планету,
на всі покоління й віки.
                             Борис Олійник

понеділок, 30 квітня 2018 р.

Odarka Bilokon - серед лауреатів літературного конкурсу видавництва Смолоскип

Вчора відбулася церемонія нагородження переможців літературного конкурсу видавництва Смолоскип.
Ми раді, що серед цьогорічних лауреатів є і випускники Litosvita 🎉

Щиро вітаємо Odarka Bilokon - новосанжарку та користувачку нашої бібліотеки, друга літературного клубу" Творча Молодь Новосанжарщини" з визнанням її таланту, бажаємо творчого натхнення та подальших успіхів в письменництві 💚

пʼятниця, 27 квітня 2018 р.

Пам'ятаймо історію отчого краю!

Чергова етнографічна година, яка стосується проблем збереження етнокультурної спадщини території Полісся, що зазнала радіоактивного забруднення в результаті аварії на Чорнобильській АЕС, була проведена для бібліотекарів району. Науковий співробітник Державного наукового Центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф о. Євген Яремчук більш глибоко і детально висвітлив проблеми Чорнобильської Зони. Він наголосив на важливості роботи етнографів, які зберігають традиційну українську культуру Полісся, яка свідчить, що ми жили на цій землі завжди. Саме тому, незважаючи на свою буремну та трагічну історію, наш народ є незнищенний. Наші національні, культурні та історичні цінності вічні. Популяризувати їх – обов’язок кожного громадянина, і бібліотекаря зокрема.



четвер, 26 квітня 2018 р.

Наша землячка Ніна Токова серед лауреатів премії ім.П.Мирного

24 квітня відбулося засідання журі Премії Полтавської обласної ради імені Панаса Мирного. Вів засідання виконуючий обов’язки голови обласної ради, заступник голови обласної ради, заступник голови журі Анатолій Ханко.
Журі ознайомилося з матеріалами, поданими на здобуття премії, розглянуло творчу діяльність претендентів.
За рішенням журі, лауреатами Премії Полтавської обласної ради імені Панаса Мирного у 2018 році стали:
– у номінації «Література, літературознавство» – Віктор Сердюк, член Полтавської спілки літераторів, редакційної колегії журналу для дітей та юнацтва «Діє-Слово» – за книгу казок «Усі дива трапляються в дитинстві»;
– у номінації «Журналістика, публіцистика» – Василь Деревінський, доктор історичних наук, професор кафедри політичних наук Київського національного університету будівництва і архітектури – за книгу «В’ячеслав Чорновіл: дух, що тіло рве до бою»;
– у номінації «Мистецтво» – Олександр Бабенко, заслужений майстер народної творчості України, член Національної спілки художників України, Національної спілки майстрів народного мистецтва України, викладач кафедри образотворчого мистецтва Полтавського національного педагогічного університету імені В.Г. Короленка – за творчий доробок;
– у номінації «Народна творчість, народні ремесла» – Ніна Токова, майстер килимарства, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України – за творчий доробок.
Урочиста церемонія нагородження лауреатів премії відбудеться 11 травня в Полтавському літературно-меморіальному музеї Панаса Мирного.


Пам'ятаймо історію отчого краю!

В Міжнародний День пам’яті Чорнобиля на зустріч з школярами був запрошений науковий співробітник Державного наукового Центру захисту культурної спадщини від техногенних катастроф, нині – настоятель парафії Преображення Господнього с. Нові Санжари о. Євген Яремчук. Цікавою,емоційною та  ілюстрованою була його розповідь про роботу експедицій Центру в 30-ти км Зоні відчуження довкола місця найбільшої техногенної катастрофи за всю історію ядерної енергетики. Концепцією та головним завданням наукового Центру  є збереження етнокультурної спадщини території Полісся, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цей край має свою давню історію, традиції, культуру, архітектуру, тому не можна допустити,щоб все це зникло безслідно. Потрібно зберегти пам'ять про культуру  «живого Полісся» , бо це наша історія. «Це неприпустимо, бо так усю Україну пустять під укіс»  (Ліна Костенко)
«Ніяке МАГАТЕ не зрозуміє трагедію цього народу» (Ліна Костенко)
Архівні та фотодокументи, археологічні артефакти, етнографічні експонати про традиційну культуру та побут поліщуків, знайдені під час експедицій до Зони відчуження,  розміщують в постійно діючій експозиції «Пам'ять про отчий край».
Хочете знати історію України, читайте поезію Ліни Костенко!


Цей дощ — як душ. Цей день такий ласкавий.
Сади цвітуть. В березах бродить сік.
Це солов’їна опера, Ла Скала!
Чорнобиль. Зона. Двадцять перший вік.
Тут по дворах стоїть бузкова повінь.
Тут ті бузки проламують тини.
Тут щука йде, немов підводний човен,
і прилітають гуси щовесни.
Але кленочки проросли крізь ґанки.
Жив-був народ над Прип’яттю — і зник.
В Рудому лісі виросли поганки,
і ходить Смерть, єдиний тут грибник.