Великий українець. Історична година.

 «Завдяки історичній пам’яті людина стає особистістю, народ − нацією, країна – державою».

/ М.Грушевський

Пригадаймо славну історію українського народу, борців за її волю і незалежність. Цими вересневими днями – 15 вересня відзначаємо 150 – річчя від дня народження Михайла Грушевського. Указом Президента України оголошено проведення у вересні 2016 року Днів Михайла Грушевського в Україні та виготовлення і введення в обіг ювілейної монети.

Михайло Грушевський: хто він? Професор історії, організатор української науки, політичний діяч та публіцист, голова Центральної Ради, академік та автор понад 2000 наукових праць. Громадяни, які народилися і стали дорослими в уже незалежній Україні, сприймають Михайла Грушевського як батька-засновника національної державності. Його монумент — неподалік від резиденції Центральної Ради, тепер — Будинок вчителя на вулиці Володимирській у Києві. Його іменем названо вулицю, на якій розташовано Верховну Раду і Кабінет Міністрів України. Його портрет Національний банк України зобразив на 50-гривневій купюрі.

 -  сказала у вступному слові бібліотекар читальної зали районної бібліотеки Науменко Наталія.

 Бібліотекар абонементу Галина Федорець ознайомила з електронною презентацією  «Маловідомі факти життя і творчості Михайла Грушевського». За вимріяним образом "великої людини" десь губиться син, брат, чоловік, батько, схильності, звички та страхи, що сформувалися іще у дитинстві і загострилися на схилі літ…

 На становлення особистості М. Грушевського значний вплив мала родина: «Із покоління в покоління Грушевські вірно служили Україні, а ряд представників цього коліна досяг в її історії помітного місця. Їх діяльність відбувалася головне в церковно-релігійній сфері та національній історії і позначена просвітницькими ідеалами».

Якось юнаком Михайло вичитав, що у 1866 році, у рік його народження, з друку не вийшло жодного видання українською. У Тифлісі він дав собі "Ганнібалову присягу": написати 100 книжок, щоб у стократ перевершити ту прогалину. Закінчуючи навчання у Київському університеті, Грушевський написав роботу "Історія Київської землі від смерті Ярослава Мудрого до кінця XIV віка" — неймовірний приклад працездатності і працьовитості! Язик не повертається назвати цю роботу "дипломною": 520 сторінок!

У день розгону Центральної Ради 30 квітня 1918 року, на її неодмінного голову і Президента скоять замах. На Грушевського накинувся із багнетом якийсь молодик. Багнет не зачепив професора, але поранив його дружину — Марію Сильвестрівну. Грушевський був шокований. Смерть матері і замах на дружину зробили з релігії — культ. 

По тій больовій точці Грушевського битимуть з особливою насолодою. Навесні 1931 року 65-річного академіка заарештували вдруге. Грушевському погрожували, що в разі, коли він не визнає своєї участі у антирадянському "Українському національному центрі", його доньку Катерину, кохану "Кулюню" зашлють на Соловки.

За три роки до смерті, під час чергової "сповіді" у ГПУ літній академік констатуватиме: "Я не належу до породи героїв…"

Бібліограф Світлана Материнко презентувала книжково-ілюстративну виставку-персоналію «Вірний син свого народу», ознайомивши з виданнями праць М. Грушевського які є в районній бібліотеці, матеріалами та книгами, присвяченими його життю і діяльності. Цікавим  стало повідомлення про роман Ю. Хорунжого «Вірую», що висвітлює життя історика в Москві під наглядом НКВД, про його вірних помічниць – дружину і доньку – та версії загибелі Грушевського.