середа, 4 травня 2016 р.

Літературними стежками Європи Сучасна французька література. Огляд

«Книга не може змінити світ,
але може змінити наше серце»
/ Ерік-Еммануель Шмітт

               
  
   Сучасна французька література в порівнянні з літературою ХХ століття за словами Еріка-Еммануеля Шмітта:
                     — Сучасна французька література не має табу, тоді як раніше письменники переважно розповідали про свій пережитий досвід. Проблемою ХХ століття була величезна тінь Пруста, твори якого зробили з літератури не дослідження історії життя, а його суб’єктивне відновлення. Нових Прустів більше не було, але письменники продовжували шукати, шукати... Пройшов час, і письменники нового роману стерли своє бажання розповідати історії, оскільки тоді роман назвали б бальзаківським. Мені здається, що в наш час письменники знову наважуються розповідати історії, намагаючись писати по-своєму.


 Французька література одна з найдавніших європейських літератур. Це найстаріша література романською мовою, яка має багату історію, що починається зі становлення французької мови приблизно в кінці 9 століття. У 18 та 19 століттях, коли французька мова стала європейською, спостерігається період найвищого розвитку французької літератури. Вона зберерігала своє передове місце у світовій літературі впродовж першої половини 20 століття, але в другій половині 20 століття її значення в світовому масштабі дещо зменшилося в зв'язку з розквітом англомовної літератури. За всю свою історію французька література була тісно пов'язана з суспільними змінами та історичним розвитком Франції. Чимало французьких письменники були водночас істориками (Вольтер, Мішле, Ренан), політичними мислителями (Монтеск'є, Руссо, Токвіль), філософами (Декарт, Паскаль, Сартр, Камю).
Щорічно 20 березня відзначають Міжнародний день франкофонії. Цей день присвячений французькій мові, що нею розмовляють більше 200 мільйонів людей у всьому світі. Існують літературні нагороди - Goncourt (Гонкурівська премія – найпрестижніша літературна нагорода у Франції), Renaudot, Médicis, Fémina, нагороди Французької Академії, а також їхні молодіжні версії, присуджені за результатами голосування старшокласників – Goncourt des lycéens та Renaudot des lycéens. Отримання Гонкурівської премії є кульмінацією національної кар’єри будь-якого французького письменника.
Новітня французька проза різноманітна за іменами письменників та жанрами, серед яких провідними залишаються роман і новела. Останнім часом набув популярності жанр автобіографічної прози, який надав можливість розвиватися в так званій «жіночій» прозі, представниками якої були А. Нотомб, К. Анео
Головною темою сучасної французької прози є зображення людини, яка намагалася протистояти суспільству, вирішуючи найважливіші проблеми буття.
Про значення у європейській та світовій літературі літератури Франції говорить той факт, що лауреатиами Нобелівської премії з літератури на початку 21 століття стали:
2000 — Гао Сінцзянь (французьке громадянство, мова творів — китайська)
2008 — Жан-Марі Ґюстав Ле Клезіо
2014 — Патрік Модіано

Анна Гавальда. Відома письменниця, яку називають «зіркою французької словесності» і «новою Франсуазою Саган». Її книги перекладені на десятки мов, відзначені цілим сузір'ям премій, за ними ставлять спектаклі і знімають фільми. Кожен її твір - розповідь про кохання і про те, як ця любов прикрашає кожну людину.
  Вона пише прості невибагливі речі, Її книги про любов і самотність, про життя і, звичайно ж, щастя. Можливо, не кожному сподобаються ці книги - дуже вже її проза особиста. Це не класичні «любовні романи» де велика пристрасть, красуні жінки і чоловіки- мачо. Проза Гавальди - специфічна, вона не кожному сподобається і не всі оцінять психологізм, нашарування  легкого суму, інколи печалі.  

У 2002 р. вийшов перший роман письменниці – «Я її кохав. Я його кохала.» Гавальда А., Я її кохав. Я його кохала.
Це невелика книга, але історії, описані на  її сторінках, дають відчуття насиченості подіями, хоча всі діалоги в романі відбуваються між Хлоєю і  П`єром. … Андріан покинув свою дружину Хлою з двома маленькими дітьми, тому що закохався в іншу. Його батько, П`єр, 20 років тому також мав коханку, однак не залишив своєї сім`ї. Хто з них вчинив правильно? Чи є виправдання зраді? Як з цим змиритися, жити далі? Дві історії кохання… За ким правда? За тим, хто пішов від дружини, знайшовши нове кохання, чи за тим, хто двадцять років приховував свої почуття до іншої і не залишав родину? Кожен має право на щастя та власну правду. То ж чия правда сильніша? У цього роману нема хепі-енду, як і у житті, кожен лишається зі своєю правдою, своїми резонами і власними уявленнями про те, що є добром, а що – злом, те, що видається одному учаснику любовного трикутника зрадою, для іншого – шляхетна боротьба за виняткові цінності, збереження своєї сутності.
Цитати з твору:
  • ·         Я казала собі: "Давай, потрібно  виплакатися раз і назавжди. Вилити усі сльози, викрутити себе, як губку і перекинути сторінку. Думати про інше. Йти вперед маленькими, дрібними кроками і все розпочати спочатку.
  • ·         Ви виявляєте чудеса стійкості, а потім одного разу зимовим ранком плентаєтеся по холоду чотири кілометри, щоб купити коробку сигарет, або, наприклад, кохаєте чоловіка, народжуєте з ним двох дітей і потім, одного разу зимовим ранком, дізнаєтеся, що він від вас йде, тому що покохав іншу.  Говорить, що йому шкода, що він помилився, як по телефону: "Даруйте, я помилився номером"…
  • ·         Покинута жінка" - і хто тільки таке придумав? Всеодно, що кинути за борт. Відірвати і кинути. А самому знятися з якоря. Вийти у відкрите море, розпрямити крила і насолоджуватись коханням на інших широтах. І справді, краще не придумаєш… 
Так, я стаю злісною, це хороша ознака. Ще декілька тижнів - і я стану просто бридкою…
Гавальда А  Просто вместе.
Перший роман письменниці -«Я її кохав. Я його кохала.» був  лише прелюдією до справжнього успіху, що принесла їй книга «Просто разом», котра затьмарила у Франції навіть роман «Код да Вінчі» Д. Брауна. У березні 2007-го один з роман Гавальда – "Просто разом" - було екранізовано. В картині режисера Клода Беррі в головній ролі знялася Одрі Тоту.
У романі зібрані і перераховані всі тяготи сучасної людини, але не жахливі катастрофи і трагічні події, а дрібні, повсякденні неприємності, саме те, що здатне руйнувати навіть найтвердіші оболонки . У романі зібрано все те , про що не прийнято писати , але саме це відбувається з усіма нами досить часто...
            Отож, Париж. Старовинна і величезна квартира, де волею фатуму збирається компанія абсолютно різних, самотніх і по-своєму нещасних людей, котрі там співіснують і паралельно намагаються знайти сенс життя і себе самих.
Камілла - дивна дівчина з « камінням » в животі ...

Франк - дивакуватий і прямолінійний до грубості кухар,- красень,  мотоцикліст і хуліган ...

Филибер - неясно як з'явився в нинішній час такий шляхетний і соромязливий 
очкарик-лицар ...
            
і Полетта ..., Полетта ! ... чудова жінка!

Попри те, що у всіх все погано, історія на диво світла і кумедна. Вона взагалі складається з безлічі випадкових епізодів їхнього життя в одній квартирі і якихось спроб щось налагодити.. Так багато в ній самотності, і так багато епізодів, в яких можна вгадати себе і свої думки. Читаючи цю книгу, ти неначе живеш разом з її героями, ведеш з ними діалоги, часом смієшся від душі, сердишся на них за якісь дурні вчинки і думки, і навіть, ненадовго охоплює смуток через якісь, здавалося б, не вирішувані проблеми.
Цитати з твору:
  •  Жити разом людям заважає їх дурість, а не їх відмінності  .
  •               …що означає « була щаслива » , « не була щаслива » ? Ідіотське слово ...
  •                                                  Якого біса ніколи не знімаєш ці моторошні захисні окуляри ? Тут ніби сонця немає ...Мені так зручніше. В окулярах я бачу світ в його правдивішому світлі …
  •              Життя навчило її не довіряти очевидному і не будувати планів на майбутнє


Ерік-Еммануель Шмітт   сучасний класик французької літератури лауреат Гонкурівської премії Письменник, філософ, режисер, драматург, музикант… Людина-оркестр (Éric-Emmanuel Schmitt, народився 1960 року в містечку Сент-Фуа-ле-Ліон) — один з найпопулярніших сучасних франкомовних письменників, який завойовує сьогодні й український культурний простір передусім своїми експериментами з формою та змістом, оригінальністю та розмаїттям персонажів, актуальністю проблематики та способом її висвітлення.  П'єси й моновистави за його творами йдуть у десятках країн. "Фредерік, або Бульвар злочину",  "Месьє Ібрагім та квіти Корану", "Загадкові варіації", "Маленькі подружні злочини" — сценічні перлини, що прикрашають сцени найкращих театрів світу.
Перша п’єса Е.-Е. Шмітта «Ніч у Валлоні» була поставлена 1991 року Королівською Шекспірівською трупою. Визнання критики завоювала його друга п’єса «Відвідувач», в основу якої покладено діалог Зиѓмунда Фрейда та Господа Бога. Ця п’єса отримала дві театральні премії «Мольєр».
Перший шміттівський роман «Секта егоїстів» (1994 р.) також був помічений читачами. Відтоді кожен наступний витвір письменника має гучний успіх. Так вистава «Загадкові варіації» з Аленом Делоном у головній ролі була показана 1996 року під час світового турне від Лос-Анджелеса до Токіо. П’єса «Розпусник», за участю автора, була екранізована режисером Ѓабріелем Аѓійоном 2000 року. В цьому фільмі зібралося ціле сузір’я акторів: Венсан Перес, Жозіан Баласко, Фанні Ардан.
Роман «Євангеліє від Пілата», опублікований 2000-го, отримує літературні премії. П’єси Шмітта ставляться на багатьох сценах світу, зокрема і в Україні. 2001 року за сукупність творів для театру письменнику було присуджено театральну премію Французької Академії. У Києві його п’єси ставили режисери Олексій Кужельний («Приховане кохання» й «Оскар та Рожева дама» у майстерні «Сузір’я»), Кшиштоф Зануссі («Маленькі подружні злочини» в Театрі ім. І.Франка), Олег Ліпин («Цілую, Оскар» у театрі «Ательє 16»), Олександр Крижановський («Розпутник» у Новому театрі на Печерську) та інші.
Шмітт багато пише й для кінематографа: найвідоміші роботи — «Небезпечні зв’язки» з Катрін Деньов, «Підступний лис» із Жераром Депардьє. Він автор романів: «Коли я був витвором мистецтва», «Доля чужого» тощо
«Філософські запитання ми задаємо з ранку до вечора: чи любити, чи люблю, як виховувати дітей? У своїх п’єсах і творах я ставлю філософські питання для того, аби філософія була частиною нашого життя, а не лише наукою в університетах та академіях.» / Ерік-Емануель Шмітт
    Шмітт Е. Пан Ібрагім та квіти Корану.
У тринадцять років Момо опиняється сам‑на‑сам зі світом. У нього є єдиний друг, пан Ібрагім, араб‑ бакалійник із Голубої вулиці. Та зовнішність оманлива. Голуба вулиця – не зовсім не голуба. Араб – не зовсім араб. А життя не обов’язково сумне. Момо (Мойсей), живе зі своїм батьком, хоча фактично вже давно самотній. Регулярно купує консерви у Араба, який насправді не араб, а просто Той, чия крамниця відчинена навіть увечері та у неділю. Саме він стає і наставником і майже батьком єврейському хлопцеві.
Батько Момо постійно дорікає йому та ідеалізує його старшого брата, який пішов від них разом із матір’ю. Підліток шукає підтримки та тепла, і знаходить усе це за несподіваних обставин: у проституток на Райській вулиці та у пана Ібрагіма – Араба з Блакитної вулиці, який зачаровує своєю мудрістю та обізнаністю…
Цитати з твору:
  • ·         Моя свинка була блискучою порцеляновою скарбничкою зі щілиною, в яку можна вкинути монетку без жодної можливості її звідти дістати. Мій тато вибрав саме її з єдиної причини, яка чітко відповідала його життєвому кредо: гроші існують для того, щоб їх зберігати, а не цвиндрити.
  • ·         Завдяки втручанню пана Ібрагіма світ дорослих дав тріщину, і однорідна незмінна стіна, на яку я щоразу наражався, пропала — крізь утворену щілину мені простягли руку…
  • ·         коли я кажу, що посмішка — це забаганка багатих, то маю на увазі, що вона для щасливих людей. — Отут ти й помиляєшся! Саме посмішка робить людей щасливими.
  • ·         Те, що присутнє, сховай його: це тутешній світ Те, що відсутнє, наблизь його: це світ майбутнього життя. Те, що існує, знищ його: це пристрасть. Те, що не існує, породú його: це намір.
  • ·         Існують дитинства, які потрібно полишати, дитинства, від яких слід вилікуватись.


Еріх-Емманюель Шмітт.Ідеальне вбивство. Новела
Новели вражають неочікуваним поворотом подій, неординарними героями та характерами, глибиною психологічного аналізу. Сюжетними колізіями оповідання Шмітта нагадують сценарії фільмів або театральні п’єси — настільки візуальні картини сюжетів... Лінія життя героїв різко змінює напрям, коли все немов перевертається з ніг на голову. Настає апогей або різкий поворот: герой думав, що все знає про своє життя, що все стабільно і непорушно, проте приходить момент — і він потрапляє в певну ситуацію та бачить все вже по-іншому. Абсолютно несподівані сюжетні ходи у дусі Шмітта. Героїня новели, розумна, любляча жінка, в неї щаслива сімя, чоловік, який її обожнює.  І ось тут починається шміттівська гра... Ерік-Емманюель Шмітт вкотре змушує нас замислитись над тим, про що думати не завжди хочеться.
Фредерік Бегбедер - Естет і сноб, професійний рекламщик, одна з найбільш помітних фігур у літературному світі. Його літературні твори, з описами сучасного життя, метань людини в світі грошей і любовних переживань дуже швидко завоювали шанувальників по всьому світу.  Славу Фредеріку Бегбедеру принесли романи "Спогади пришелепуватого молодого чоловіка" (1990), "Канікули в комі" (1995), "Любов живе три роки" (1997), "Оповіданнячка під екстазі" (1999) , "Романтичний егоїст", "99 франків" Французький роман ( 2010), «Уна і Селінджер» ( 2014) та інші. В 2011 році Бегбедер спробував себе в якості режисера знявши картину "Любов живе три роки", на основі власного одноіменного роману.
 «Рецепт для поліпшення настрою -
повторюйте частіше три наступні фрази:
1. Щастя немає.
2. Кохання – казки.
3. І нічого страшного»
/ Фредерік Беґбедер «Кохання триває три роки»
Герой роману "Любов триває три роки"   Марк Мароньє, богемний паризький тусовщик, рекламник, письменник і просто знуджений світом чоловік, розлучається з дружиною, в шлюбі з якою прожив рівно три роки,   закохується в іншу жінку. Однак він не може зануритися в нові відносини цілком, вірячи у свою теорію про те, що любов живе лише три роки, перший рік – кохання, другий – ніжність, третій – нудьга.    Намагається ставитися до відносин з коханою скептично, чекає наближення фатальної дати й розриву. І руйнується його принцип про те, що любов живе три роки. Письменник і його герой шукає інший, відмінний від усталеного, рецепт-запоруку «вічності» цього одвічного людського почуття. А ще, попри всі намагання запевнити читача у власній порочності й цинічності, може, навіть поза волею самого автора, випливає на світ його роману ще одна істина – вік романтики, романтичного погляду, зустрічі, подорожі, оспівування коханої, навіть якщо її порівнюють із довгоногим страусом (зате креативно, екстравагантно й по-сучасному) ще не минув…Головний герой ніби є літературним продовженням і доповненням самого Беґбедера, і це додає оповіді особливого сповідального характеру.
Цитати з твору :
·         У комара вік – один день, у троянди – три. У кішки вік тринадцять років, у кохання – три роки. І нічого не поробиш. Спершу рік пристрасті, потім рік ніжності й нарешті рік нудьги….
  …кохання заперечують якраз ті, хто його найбільше потребує.
·         Ось воно, значить, яке, доросле життя: будувати замки з піску, потім стрибати на них двома ногами і будувати знову, знову і знову, прекрасно знаючи, що океан їх все одно злиже.
·         Любов - це чарівна катастрофа: знаєш, що мчиш прямо на стіну, та все ж тиснеш на газ; летиш назустріч своїй загибелі з посмішкою на губах; з цікавістю чекаєш хвилини, коли рвоне. Любов - єдине запрограмоване розчарування, єдине передбачуване нещастя, якого хочеться ще
·         Неба  не існує в ритмі мегаполісів. Неба нема в житті багатих людей, і воно є в житті тих, хто багатим стати не зможе. Небо  дає змогу нам почути запахи і кольори, його обов’язково треба впускати у калейдоскоп своїх днів…

    Фредерік Бегбедер  Уна і Селінджер
В основі сюжету роману закладена історія першого кохання видатного   автора «Ловця в житі» Дж. Д. Селінджера і  Уни О`Ніл, відомої як місіс Чаплін. Роман будується навколо історії кохання, яка до сьогодні залишається загадкою. Або оманою. Або чарівною брехнею. Або лише фантазією. Або символом, про який завжди мріяв читач. Бегбедер  яскраво та іронічно пише про кохання відомих людей. Він - Селінджер, син єврея і матері-католички, виріс у Верхньому Іст-Сайті Манхетену і пробує свої сили в літературі. Вона - Уна, донька драматурга, лауреата Нобелівської премії з літератури  1936 року - Юджина О`Ніла. Їй тільки-но виповнилося 15 років і вона мріє стати акторкою. Уна не просто гарна дівчина, вона - унікум, диво, гіпнотична і водночас загадкова.. Їхні долі перетнуться в 1941 році, коли Селінджер письменник-початківець, зустріне Уну О`Ніл в популярному нью-йоркському клубі…  Автор достовірно і зворушливо уловлює і відтворює селінджерівські інтонації в його імпровізованих "листах" до Уни. Ця коротка історія юнацького кохання під пером Бегбедера перетворюється на історію цілого життя, де  змішуються пристрасть і алкоголь, радість і розчарування, війна і біль…
Цитати з твору:
·         Перше кохання рідко буває найвдалішим, найдосконалішим, але воно залишається... першим. Це безперечний факт: жоден з двох ніколи не забуде перших зустрічей.

·         Тільки від шістнадцяти до двадцяти двох років можна любити по-справжньому. Любов абсолютна,  ні найменшого сумніву,  ні найменшого коливання. Так любили Уна і Джері, не роздумуючи, з широко відкритими очима…

·         Закохатися - означає накликати на свою голову нову проблему , яка вимагає вирішення .

·         Коли наближається війна , можливі тільки дві здорові реакції : веселитися відчайдушно , поки ще є час ; сховатися в надійному місці з запасом продовольства і зброї . А що зробили б ви ?..


   Ле Клезіо Жан-Марі. 
Ле Клезіо Жан-Марі народився 1940 року. Класик сучасної французької літератури, лауреат Нобелівської премії 2008 року. Ле Клезіо опублікував понад 30 книг — романів, збірок новел, перекладів мексиканських міфів, зокрема книги «Пустеля», «Подорожі по ту сторону», «Золота рибка», «Небесні жителі», «Мондо», «Дієго і Фріда» (історія життя і любові Фріди Кало і Дієго Рівери). Твори Ле Клезіо було перекладено англійською, німецькою та іншими мовами, зокрема українською.




Його роман «Дієго і Фріда» - це документальна біографія, автор ретельно дотримується фактів. Але історія кохання та мистецтва не може бути документальною , тим більш коли це стосується Дієго Рівери та Фріди Кало. Ця історія – на всі часи, вона нікого не залишить байдужим.
      Він – великий і геніальний. Вона – тендітна індіанська жриця кохання Вони любили одне одного настільки, що не могли жити разом. Коли вони познайомилися вперше, він уже був відомим художником, а вона – юним дівчам. А потім були роки революцій і подорожей, болючий і болісний зв’язок двох людей, де переплелися взаємозалежність, жах самотності і бажання заподіяти страждання, мистецтво, секс і зрада, магія і страхи Мексики першої половини ХХ століття…
       Книжка «Дієго і Фріда» — це не стільки дослідження кохання художників, як зріз історичного й культурного життя Мексики того періоду. На понад 200 сторінках розмістилась історія мексиканського народу, яка так сильно нагадала історію нашої власної країни. Мексика — це підкорена територія, де, як і у нас, панували чужоземці. А її культура існує та активно розвивається, але підпільно. А те, що визнано і владою, і елітою, вирізняється суцільним несмаком та примітивізмом. Тож недаремно більшість митців тікають з батьківщини за океан, у Європу, що називається, ковтнути свіжого повітря. Тож книга замість того, щоб втамувати спрагу, тільки підсилило цікавість до подружжя Рівера й до Фріди Кало зокрема. Захочеться більше дізнатись про життя, творчість Фріди і Дієго, особливо Фріди… Тому, що погляд автора на творчість Фріди  занадто перегукується з думками чоловіків-дослідників творчості Лесі Українки, для яких її твори — це лише крик хворої, позбавленої материнства жінки, а не людини, яка має право на свій погляд на творчість, своє місце у культурному просторі.  
Цитати з твору:
·         Чоловікові належить бути завойовником , підпорядковувати і використовувати людей , відчувати насолоду від вчиненого зла і від чужих сліз ; доля жінки - залежність , страждання і самотність , але також і дар передбачення , інстинктивне передчуття небезпек і неприємностей .
·         Найголовніше - що рух і життя викликають у вас інтерес...Не звертайте увагу на критиків і завидющих побратимів.
·         Справді , навіщо мені ноги , якщо у мене є крила , щоб літати …
·         Недостатньо одного бажання змінити суспільство , треба ще зробити революцію в самому собі.
·         ... Ніщо НЕ буває по - справжньому чорним .  
·         Гіркота - дорогоцінний дар , що надає життю особливого смаку. 

Твори:
Гавальда А., Я її кохав. Я його кохала. Ковток свободи. [Текст]Романи/ А.Гавальда; Пер. З франц. К. Єрмолаєвої.- Харків:           Книжковий клуб "Клуб семейного дозвілля", 2013.- 240с.:іл
Гавальда А  Просто вместе. [Текст]Романи/ А. Гавальда; Пер. З франц. Е. Клоковой.- М.: Видавництво:           АСТ (Астрель), 2015.- 576с.
Бегбедер Фредерик. Любовь живет три года. Роман. [Текст] /Фредерик Бегбедер; Пер. с франц. Нина Хотинская. М.: Азбука, Иностранка, 2013.- 192 с. (Иностранная литература. Современная классика)
Бегбедер  Фредерік. Уна і Селінджер : Роман / Фредерик Беґбедер ; Пер. З фр. Леонід Кононович. – KM Publishing, 2015. – 320 с.
Ле Клезіо Жан-Марі. Дієго і Фріда: роман.- Х. : Фоліо, 2011.- 219с.
Шмітт Е. Пан Ібрагім та квіти Корану : повість / Е. Шмітт. - Л. : Кальварія, 2013. - 96 с. - (Сучасна французька література)
Еріх-Емманюель Шмітт.Ідеальне вбивство. Новела / З французької переклали Ірина Яремак та Люба Васильців // Всесвіт. - 2011, № 3-4. - С. 159-181
Використані джерела:
Мельник О. «Книга не може змінити світ, але може змінити наше серце», – вважає відомий письменник Ерік-Еммануель Шмітт. - «День», № 82, 20.05.2009
Луцька К. «Дієго і Фріда». Кохання двох знаменитих художників на тлі культурного життя Мексики першої половини ХХ століття. / «День». № 132
Остапа Д. Ерік-Емманюель Шмітт: сезон в Україні .- «Дзеркало тижня. Україна» №31, 28.08. 2015
Мельник О. «Книга не може змінити світ, але може змінити наше серце», – вважає відомий письменник Ерік-Еммануель Шмітт. - «День», № 82, 2009
Остапа Д. Ерік-Емманюель Шмітт: сезон в Україні .- «Дзеркало тижня. Україна» №31,  2015
Чернієнко Г. Від перекладача. Французькі письменники. [Текст] / Галина Чернієнко // Всесвіт. - 2010. - № 7-8. - С. 146-151
Удовиченко Л.М. Енциклопедія-довідник зі світової літератури/За загальною ред. Н.М.Кадобянської. – К.: Видавничий дім  «Освіта», 2012.- 144с.
 Белімова Т. ФРЕДЕРІК БЕҐБЕДЕР «КОХАННЯ ТРИВАЄ ТРИ РОКИ». Сучасна французька проза. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://probapera.org/publication/13/10460/frederik-begbeder---kohannya-tryvaje-try-roky.html
Запорожский готический портал. Фредерик Бегбедер - "Любовь живет три года." [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://gothic.zp.ua/lit/viewlit.php?id_lit=175
pera.org/13/10460/frederik-yvaje-try-roky.htm о книгахifeInBooks.net — Портал о к Ксьондзик Н. Три зірки сучасної французької літератури. Літакцент. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litakcent.com/2009/04/30/try-zirky-suchasnoji-francuzkoji-literatury/
  Лебідь Н. Анна Гавальда. "Я її кохав. Я його кохала". "Ковток свободи"[Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://obozrevatel.com/culture/26105-anna-gavalda--ya-ii-kohav--ya-jogo-kohala--kovtok- svobodi.htm
 Славінська І: Найновіша французька література: спроба диференційного діагнозу. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://litakcent.com/2009/11/18/najnovisha-francuzka-literatura-sproba-dyferencijnoho-diahnozu/ 


Немає коментарів:

Дописати коментар