четвер, 30 листопада 2017 р.

Товариство вільних духом, молодих і талановитих


Їм лише трохи за двадцять, а декому ще менше. Усі вони дуже різні, але єдині в любові до слова, літературної творчості. Свої болі й радощі, печалі й тривоги вони виливають у поетичні рядки, прозові твори. Цих молодих людей об’єднав літературний молодіжний клуб «Товариство Вільних Духом», що працює при Новосанжарській центральній районній бібліотеці. І хоча від першого їхнього зібрання минуло не так багато часу, вони стали цікавими один одному, міцно здружилися. Тож тепер часто збираються разом: поговорити про сучасну літературу, події в світі, а головне – почитати свої твори та почути думки про них своїх друзів. А нещодавно молоді літератори вирішили винести свій творчий доробок на суд широкого загалу. Так народився й був реалізований задум провести творчий вечір «Світ очима молодих», що пройшов у читальному залі центральної районної бібліотеки.
Керівник літературного клубу завідуюча відділом бібліотеки Тамара Паттієва, представляючи молодих літераторів, відзначила їхні досягнення на літературній ниві. Так, Вікторія Корнієнко, Карина Дашко та Велислава Мамадлоікова (Вікторія Котенко) вже стали співавторками поетичної збірки «Відроди Україну в собі», що кілька років тому була видана в одному з видавництв Полтави. У Маргарити Лужанської з Великого Кобелячка перша збірка віршів з’явилася ще в шкільні роки. А ось Юрій Коцегуб за повість «Нехай лихо спить» отримав диплом і спеціальну відзнаку Всеукраїнського літературного конкурсу рукописів прози на кращу книгу року «Крилатий Лев – 2017». Він увійшов до вісімки молодих конкурсантів, твори яких протягом року будуть опубліковані в спеціальних молодіжних числах журналу «Дзвін». Крім того, за роман «В Темнім Лузі, за Дунаєм», де йдеться про маловідому трагічну сторінку спадкоємців запорізького козацтва – задунайських козаків, Юрій у травні 2012 року одержав диплом Міжнародного літературного конкурсу «Коронація слова» в номінації «Романи». Він має й інші нагороди та відзнаки.
Звичайно, сьогодні ще не всі літклубівці можуть похвалитися таким визнанням своє літературної творчості. Та у кожного з них є найважливіше, найголовніше, що вирізняє поета поміж інших людей. Це уміння душею, серцем відгукуватися на все, що діється у світі, сприймати людські болі й тривоги сприймати як свої, знаходити слова, які б сповна передавали, відтворювали найпотаємніші людські почуття.
– Пишу про те, що відчуваю й переживаю, – говорить молодий поет Максим Михайлик зі Клюсівки. – І неважливо, в які форми це виливається. На творчість надихають люди, чарівна природа та людські вчинки.
А ось Маргарита Лужанська сутність поезії в житті людини розуміє так:
– Вважаю що вірші є духовними крилами для кожного. І якщо птаху від народження призначено літати, то людині замало просто народитись. Тому, щоб душею злітати ще вище, я творитиму далі.
На вечорі звучали рядки інтимної лірики, вірші публіцистичного та історичного спрямування, які читали Вікторія Корнієнко, Богдан Деряжний, Маргарита Лужанська, Максим Михайлик, Максим Васюта, Володимир Паршевлюк. Ось рядки з вірша «Дитинство вбите тридцять третім» Велислави Мамадлоікової:
«Візьму пожовтілий альбом,
Старі фотокартки прогляну:
Це – дід мій з рябеньким котом,
Це – братик Тарас, сестричка,
Це – тітка і дядько, сусідів сини,
Це – тато і мама… Немає нікого…
Улітку, узимку, а хто восени
Померли усі до одного…”
Якщо судити строго, то у цих віршах молодих авторів можна помітити деякі літературні невправності. Та все ж тут є головне, визначальне, без чого немає справжньої поезії: у кожному рядку пульсує думка, кожне слово зігріте теплом юного серця.
Геннадій РОМАНЕЦЬ

На фото: Ю. Коцегуб.

Немає коментарів:

Дописати коментар