вівторок, 27 березня 2018 р.

Володимир Сосюра, Василь Стус: ВСІМ СЕРЦЕМ ЛЮБІТЬ УКРАЇНУ СВОЮ!

Слова , винесені в заголовок літературної орбіти,повною мірою стосуються обох українських поетів, про яких ішла мова на літературній зустрічі.
2018 рік оголошений Роком  Василя  Стуса (1938 – 1985) в Україні. Це український поет, перекладач, прозаїк, літературознавець, правозахисник, один з найактивніших представників українського культурного руху шістдесятників, Лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка(1991 рік),  Герой України(2005 рік, посмертно). За власні переконання щодо збереження й розвитку української культури зазнав репресій з боку радянської влади, його творчість була заборонена, а він сам був засуджений до тривалого перебування в місцях позбавлення волі, де й загинув.
«Справжні велети духу спроможні бути вільними і в невільній державі. Василь Стус навіть за гратами лишався вільною людиною, саме тому його смерть у неволі перетворилася на безсмертне утвердження справжньої свободи. Власне, наявність таких людей дозволяла вважати наш народ волелюбним» (Любомир Гузар)
Життя Василя Стуса зламалося до краю, як відплата за елементарну порядність, за вірність своїм переконанням, своєму Я. Василь Стус – втілення  єдності особистого і громадянського. Бог не часто дає нам велетів  духу і таланту . Василь -  це гордість і слава нашого народу.
Ювілейним є 2018 рік і для Володимира Сосюри – автора вірша «Любіть Україну», одного з найбільших ліриків української літератури. Не всі можуть бути героями. У  Сосюрі завжди змагалися «єретик» і «внутрішній цензор», він завжди страхувався від можливих звинувачень у «націоналізмі», «перекрученнях» і т. п.
Але  ми вдячні генію Сосюри і насолоджуємося його віршами. Він піднімав усі можливі теми.
В. Сосюра майже єдиний і до того ж перший підняв літературні напрямки: любовна лірика та інтим.  Його  вірші читають у будь-якому віці. Вони задовольняють різні вподобання, його вірші будуть подобатись людям завжди. Для патріотів є твори про Україну, для молодих людей – любовна інтимна  лірика, для старших – про життя та війну. Виступаючі зазначили, що в 30-их роках, коли на Україну прийшли репресії і голод, В. Сосюра змушений був відступити від ідейних творів. Деякі з видань були заборонені, адже теми, які піднімав поет, не завжди подобалися радянській владі.
Всі учасники літературного зібрання були єдині в тому, що твори В. Сосюри вчать нас жити та любити, отже, ми можемо пишатись поетом, який розумів життя звичайних  людей і переживав за майбутнє держави.
Володимиру Сосюрі та Василю Стусу випало жити в час і в такій країні, де були заборонені правда і справжня творчість. СРСР – це була справжня тюрма народів, в якій загинули та зазнали репресій і переслідувань мільйони творчих, працьовитих, талановитих особистостей лише за те, що любили свою землю, прагнули вільно на ній працювати і понад усе цінували свободу. Народжені для великих діянь вони мучилися в прокрустовому ложі соцреалізму і не мали змоги по-справжньому вільно творити. В. Сосюра бачив і розумів, що коїться в суспільстві, але ховав свій протест глибоко у  власній душі. Василь Стус використовував будь-яку нагоду, аби висловити свій протест. Він завжди поводився як вільна людина.
Якими були ці поети  перед самими собою, ми дізналися з їхніх поезій, яких багато прозвучало на літзустрічі.







Немає коментарів:

Дописати коментар