Ще не було епохи для поетів, але були поети для епох…

Бібліотека  традиційно є місцем зустрічі духовно споріднених людей, затишного і комфортного спілкування.

Цього разу почитати та послухати високу поезію зібралися члени клубу «Суботні зустрічі» та Університету Третього віку.

Хочете пізнати Україну? Читайте поезію Тараса Шевченка та Ліни Костенко!

Саме тому ми і зупинилися на цих двох великих  та величних постатях української літератури та України в цілому.  За словами Євгена Маланюка, коли нації занепадають, Бог посилає їм Поетів і Пророків. Так сталося з Тарасом Шевченком(1814 -1861), коли, здавалося, Україна була  поневолена політично, економічно, духовно Московією на стільки, що   від її колишньої цивілізаційної величі залишилися лише спогади. Тоді досить було однієї людини, щоб врятувати цілий народ, цілу націю.

Так і зараз. У час, коли зневажаються моральні цінності, завдання Генія, –  а Ліна Василівна – моральний авторитет і Геній, який живе серед нас – чітко, ясно і суворо відновлювати  ці моральні цінності. Як ми не чуємо своїх пророків! Ось у Шевченка є вірш: 

Либонь,уже десяте літо,

Як дав я людям «Кобзаря»,

А їм неначе рот зашито…

Л.Костенко  пише:

Прости мені, мій змучений народе,

Що я мовчу, дозволь мені мовчать.

Все сієш, сієш, а воно не сходить ,

І тільки змії кубляться й сичать…

Отже,  Великі спілкуються між собою.

Вони вірили і вірять в Україну.

Дай, Боже, щоб і нам передалась їх віра і любов до нашої Богом даної нам землі!

Не допускай  до себе мислі,

Що Бог готує нам неласку.

Життя людського строки стислі –

Немає часу на поразку.