28 грудня року, що минає, виповнилося б 80 років
українському поету, журналісту,філологу, нашому земляку з с. Сакалівка
Миргородського району, який в кінці
60-их – на початку 70-их років минулого століття жив і працював у Нових
Санжарах, МИХАЙЛУ БУЛАХУ. Поети не помирають – навіть тоді, коли їх немає серед
нас.
Перша і єдина малесенька книжечка М. Булаха
«Голубінь» засвідчила його талановитість і самобутність. Виходу за життя поета другої книги завадила його надмірна як
на той час любов до України та «націоналістична
лексика»: «мати, калина, хата, Україна». Михайла Булаха літературний
критик та публіцист Феодосій Роговий відносить
до припізнілих шістдесятників. З 1972 року багатьох їхніх колег за духом із різних місць
України відправляють у брежнєвські концтабори. Почався черговий покос
українського свідомого люду. Черговий раз виполювали українське поле, щоб
вирвати здоровий український дух, аби малоросійство і хохляцтво якомога глибше
закорінилося в свідомості українців, аби перетворити їх на мовчазних рабів
соціалістичного табору.
За свої переконання Михайло зазнав гонінь,
переслідувань, поневірянь, звільнень з роботи, матеріальних нестатків,
моральних принижень. Та на книжки він
завжди знаходив гроші! Як свідома людина, Михайло Булах мріяв , що прийде час і
в Україні буде піднято синьо-жовтий прапор!
Державна система зламала крила багатьом талановитим,
неординарним особистостям, які не вписувалися в її схему національного рабства.
М.Булах боронив свою свободу до кінця! Людина 20 віку, загублена з мільйонами
співвітчизників.
Та його життя продовжує Поезія.
Моїм думкам - давно тисячоліття!
Немає коментарів:
Дописати коментар