понеділок, 23 травня 2016 р.

«На правді й честі земля держиться» Невідомий І. Франко. (Засідання літературного клубу.)


Важко знайти людину, яка б не чула ім’я відомого поета, літературознавця, перекладача та фольклориста Івана Яковича Франка. Але знання більшості охоплюють лише загальновідомі біографічні факти, зазвичай ще зі шкільної програми, які не дають повного уявлення про особистість цієї великої людини. То ж тему свого засідання (22 травня) «Товариство Вільних Духом» обрали не випадково, адже  особистість Франка завжди викликає захоплення і здивування всіх, хто починає заглиблюватись у його біографію, знайомитись із спогадами рідних і сучасників. І епіграфом, ключовими словами травневого засідання клубу, стали рядки із поеми «Мойсей»:
Та прийде час, і ти огнистим видом
Засяєш у народів вольних колі,
Труснеш Кавказ, впережешся Бескидом,

Покотиш Чорним морем гомін волі
І глянеш, як хазяїн домовитий,
По своїй хаті і по своїм полі.
/ І.Франко «Мойсей»
Не знаючи біографії, не зрозумієш, чому поет звертався до тієї чи іншої теми.
Декілька цікавих фактів:
Іван Якович вільно володів 14 мовами. Переклав українською твори близько 200 авторів з 37 країн світу. Навчаючись у гімназії, мав неабиякі здібності  з багатьох предметів та володів феноменальною пам’яттю. За час навчання зібрав власну бібілотеку, яка налічувала близько 500 книг.
У Івана Франка було багато псевдонімів (їх налічують близько 100), серед яких - Джеджалик, Брут Фома,
Мирон, Кремень, Живий, Марко...
 За згадками Тараса і Петра Франків, батько не палив, не пив спиртних напоїв, постійно ходив із трьома синами до лазні, де всім роблено масаж. Вранці, в теплі дні, протирався до пояса холодною водою, інколи робив вправи з гантелями.
  Усі, хто знав І. Франка, відзначали його пристрасть до збирання грибів та риболовлі. Умів ловити рибу руками, навіть ногами.
 Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви “українці” замість “русини” — так традиційно називали себе корінні галичани. В “Одвертому листі до галицької української молодежі” (1905) Франко писав: “Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не
буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…”
Франко відомий своїм інтересом до індійської культури, він вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Серед перекладів Івана Франка – біблійна “Книга Буття”. Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
В інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року. Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив
письменник за адресою: Відень, Віпплінґерштрассе 26.
Франко на сьогодні є єдиним українським поетом, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури. Письменник був висунутий на здобуття Нобелівської премії 1916 року, але 28 травня він помер, а премія вручається восени і тільки живим ...


Немає коментарів:

Дописати коментар